Ось якось із драматичними театрами не склалися в мене стосунки, ну не шанувальниця я… Зате нещодавно почала відчувати певну пристрасть до оперного театру. Концерти класичної музики в різних залах відвідувала вже давненько, а ось оперний спів — тільки починаю потихеньку входити у смак. Дніпровський театр опери та балету, саме про нього піде сьогодні розповідь. Також ви можете отримати неповторні враження від екскурсії містом Дніпро.
Дніпровський театр опери та балету
Не минуло ще й двох років, як я «повернулася обличчям» до опери. І оскільки знайомство моє з цим жанром почалося з історії італійської опери, мене вабити почали всякі знамениті престижні зали Італії. Цього літа я намічала відвідати фестиваль оперного мистецтва в неймовірному місці — амфітеатр Арена ді Верона. У мене і квиток уже був викуплений. Як я чекала на цю подію! Але — на жаль!.. Події в моїй країні і зміни у власному житті не дали цим планам здійснитися…
Засмутилася, звісно. Але моя найближча подруга зробила з цього приводу дуже мудре зауваження: непогано б почати з власних національних ресурсів. І адже вірно! Отримую величезне задоволення від відвідування свого рідного театру.
Як і саме місто, так і театр опери та балету має вигляд скоріше як сучасна будівля, ніж як класичний храм мистецтв.

В Україні налічується шість подібних закладів і Дніпровський театр опери та балету — наймолодший із них. І це накладає відбиток не лише на зовнішній вигляд приміщення. Певно «через молодість» творчий колектив сміливіше наважується на всілякі експерименти. Так, наприклад, гранд-концерт артистів театру під час відкриття нового театрального сезону розпочинався так: на сцену оперний баритон виїхав на … блискучому сучасному мотоциклі!
А ось експеримент більш глобального характеру. У 2012 році було здійснено сміливу балетну постановку «Ісус». Автору вистави Олегу Ніколаєву вдалося зробити неможливе: отримати дозвіл у голлівудського зоряного композитора Джона Дебні на використання у виставі його музики. Безкоштовне використання. Щоправда, без права зробити відео-запис вистави… Музику Дебні Ніколаєв поєднав із музикою інших композиторів, зокрема пролунав Бах і Прокоф′єв.
Хор і тріо тенорів
Побувавши в нашому театрі на одній поки що «повнометражній» опері і на кількох збірних концертах, я зрозуміла, що мене дуже приваблює хоровий спів. На жаль, дуже погано йде справа з демонстрацією для вас якихось номерів. Коли я спробувала в залі увімкнути відео-запис, мене тут же «забанили». А готових роликів в Інтернеті з виступами саме наших дніпровських артистів практично немає.
Єдине, що насилу вдалося знайти, то це запис про таку цікаву подію, але й той не завантажився. 30 березня цього року в один і той самий час у кількох містах України місцеві артисти виконали європейський гімн — «Ода до радості» Бетховена. Імпровізовані концерти відбувалися в аеропортах.
До аеропорту нашого міста завітали 60 музикантів симфонічного оркестру Дніпровської філармонії та 30 співаків хору Дніпровського театру опери та балету. Глядачами та слухачами були пасажири та співробітники аеропорту.
Але моє най-найпотаємніше враження від нашого театру: це тріо тенорів. Чесне слово, не соромно вживати такий формат, ніби рівняючись на те інше Тріо Тенорів. Вони прекрасні! Я чула їхній виступ кілька разів і жодного разу публіка не відпускала артистів без повторних виконань на біс. Знову ж таки, у моєму розпорядженні лише не надто якісний запис не найкращого (на мій погляд!) їхнього номера. Але вони гідні того, щоб слухачі спеціально йшли на їхній «живий» виступ. Так що, запрошую, приїжджайте і відвідайте Дніпровський театр опери та балету!
І насамкінець хочу сказати таке: я не маю ні музичного слуху, ні музичної освіти. Тому не можу з нудьгуючим виглядом, як це заведено в деяких профі, розмірковувати про те, що «той хороший, а той не дуже…». Але якщо я і не розумію чогось у трактуванні виконавської майстерності, то я добираю надзвичайно хвилюючими враженнями свята, коли переступаю театральний поріг. Чого вартий один тільки вигляд і звук, що лунає з оркестрової ями, коли там розминаються перед виступом музиканти! Це справжнє свято.
Думаю, не треба бути профі, щоб отримувати задоволення від музики, співу, танцю. Тут природне чуття завжди підказує — щось подобається, щось ні. Мені теж подобається балет, хоровий спів, а ось оперу недолюблюю. І театр люблю швидше сучасний, ніж класичний драматичний. Ну а що? Маємо право )))
Так-так, Олено, звісно «маємо право»!
З приводу профі — я маю на увазі, що не можу відрізняти тональності, навряд чи зможу вловити фальшиву ноту і зовсім не беруся давати якісь компетентні «розбори польотів». А на рівні подобається-не подобається, тут, звісно, абсолютно кожен має право відстоювати свої власні уподобання і смаки. Адже ми ж цивілізовані, а отже, толерантні до чужої думки люди:).
Приголомшливо! Хочеться перечитувати знову і знову… Такі автори сьогодні велика рідкість… Поки що прочитав тільки цей один запис, якщо і все інше так само добре, то автору респект…
Дякую за таку оцінку моєї скромної праці. Чекаю на вашу думку з приводу інших записів:)