Ми часто ставимо собі запитання: «Як домогтися успіху?», але не завжди знаходимо на нього відповідь. А взагалі, що таке успіх і як його досягти? Може це якась від нас не залежна фортуна, яка має властивості з′являтися і зникати? Чи це все-таки наша праця, коли ми ставимо перед собою цілі й досягаємо їх, знаючи чого ми хочемо.
Успіх — категорія індивідуальна
Для когось — це зарплата в п′ять тисяч доларів. Для когось — семеро дітей. І ніхто, крім нас самих, не може здогадатися, який вигляд має твоя мрія. А тому слід слухати серце і робити свій власний вибір. Можливо, мій успіх — вивчити португальську мову? Чи навчитися малювати? Чи здійснити навколосвітню подорож? У будь-якому разі слід пам′ятати: успіх — це коли йдеш своїм шляхом.
Ми годинами із захопленням сваримо себе за промахи та помилки. А коли в нас щось виходить, то ми, потупивши очі, благородно оголошуємо: «Та це просто так склалися обставини!», або «Це мені друзі підказали! Якби не вони…». Скромність, звісно, прикрашає людину, але на шляху до успіху альтруїстичні замашки можуть стати перешкодою. Завжди слід налаштовувати себе позитивно:
- я спробую;
- я зможу;
- я зроблю.
Треба хоч іноді давати собі право на помилку, ми не можемо завжди все робити на «п′ятірку» з плюсом. Замість того щоб гризти себе і звинувачувати у всіх гріхах, варто подумати: чого тобі не вистачило для успіху? Як домогтися успіху? Можливо, ти просто сьогодні не виспався/виспалася?
Людина, яка націлена на успіх, має бути готовою ризикувати і брати на себе велику відповідальність. Кожен крок — це авантюра. Адже ми не знаємо, що вийде в результаті, і чи вийде. Навіть коли немає жодних шансів, треба йти і пробувати! Бо якщо не ризикнути, то потім кожен день свого життя можна шкодувати про втрачені можливості. Якщо щось не виходить, потрібно почати заново, але не зупинятися!
Як домогтися успіху?
Наші батьки вже давним-давно пояснили нам, що таке успіх. Ось такий він має вигляд із погляду наших турботливих мами й тата:
- закінчити школу із золотою медаллю;
- вступити до інституту на економічний факультет і закінчити його з червоним дипломом;
- вийти заміж за сина маминої подруги — респектабельного Васю з машиною, дачею, квартирою;
- влаштуватися працювати в офіс неподалік від дому;
- народити дитину.
Ця програма успіху з дитинства працює в наших головах. І ми день у день послідовно і слухняно її втілюємо. У підсумку після довгих років каторжних старань мама і тато абсолютно щасливі. Адже ми, їхні улюблені діти, успішні й добре влаштовані. Усі задоволені, усі раді за нас, усі… але тільки не ми. Звичайно, є Вася і два червоні дипломи. Звісно, є робота в хорошому офісі і непогана зарплата. Але в глибині душі у нас порожнеча. Тому що ми чудово знаємо: це зовсім не те, про що насправді мріяли.
Шлях до успіху нагадує рух темним лабіринтом
Ми пробираємося навпомацки, повертаємо вправо — натикаємося на стіну, повертаємося, повертаємо вліво — заходимо в глухий кут і знову повертаємося. І так багато разів, доки не обмацаєш усі стіни, доки не наб′єш собі кілька ґуль… Лише тоді потрібну дорогу, нарешті, буде знайдено. Ми знаходимо її, бо ризикуємо. Якби ми стояли на місці, то не заробили б цих ґульок, але й не знайшли б вихід із лабіринту. Тож, якщо хочеться чогось досягти, завжди треба бути готовим іти ва-банк!
Нас з дитинства вчили, що є два варіанти поведінки: правильний і неправильний. І щойно ти знайдеш правильний варіант, усе вирішиться само собою. Але життя — не математика. І, до речі, навіть у математиці далеко не всі завдання мають одне правильне рішення. Ми не зможемо відразу безпомилково вибрати потрібний шлях. Перш ніж зробити правильний крок, ми зробимо сто неправильних. І від того, як ми до них поставимося, залежить, чи зможемо ми йти до кінця. Якщо невдача сприймається як крах, навряд чи можливо досягти успіху. А ось якщо удача сприймається як досвід, нехай і негативний, то ніякі неприємності не зіб′ють зі шляху.
Тоді як домогтися успіху? Головна мета, до якої ми прагнемо, може змусити нас знецінити все, що здається зайвим. Ми кидаємо танці, перестаємо дивитися улюблений серіал, відмовляємося зустрічатися з друзями… І через кілька років досягаємо успіху. Наприклад, ти стаєш менеджером ресторану з астрономічною зарплатою. Твої друзі за тебе б пораділи, а близькі пишалися твоїми успіхами. Ось тільки є одне «але»: їх немає поруч. У такій ситуації твоє щастя навряд чи буде повним. На шляху до успіху втрати, зрозуміло, неминучі. Але потрібно вчитися втрачати і програвати, не відмовляючись від найкращих моментів життя.
Хоч би що говорили наші друзі та батьки, все одно ми, і тільки ми, ковалі свого щастя, і наше майбутнє залежить від нас.
