Пам’ятки Дніпра: половецький та скіфський слід

Визначні пам’ятки Дніпра — така моя тема сьогодні, бо я живу в цьому українському місті. Міста — не люди, вік надає їм більше привабливості та колориту. Дніпро не таке вже старе місто. Проте історія його має абсолютно унікальні риси, які відрізняють його від інших місць України, та й Європи, та що там — світу! Я говорю про історію Запорізької Січі. Але це буде темою іншої, а може, інших статей. А зараз: про те, що було задовго до запорізьких козаків.

Скіфська спадщина

Скіфи — це найдавніший кочовий та напівкочовий народ. Ці визначення нам ясно вказують на те, що межі їхнього проживання не були жорстко закріплені. Але якщо все ж таки не зосереджуватися на локальних переміщеннях окремих груп, то можна приблизно окреслити межі земель, які ще в античні часи древні греки прозвали Скіфією.

Так от, я — одразу до суті! Сучасна Дніпровщина таки була центром тієї найбільшої Скіфії. Як це можна довести? Будь ласка, є такі докази!

Взагалі після кочових народів мало залишається матеріальних слідів їхньої культури. Міст вони практично не зводили, писемністю не володіли. Хоча останнім часом це питання активно обговорюється фахівцями, але традиційна масова думка: скіфи та писемність — поняття несумісні.

Але, як у будь-якого народу, у скіфів була своя знать, переважно з касти воїнів. І похорон померлого представника знаті обставлялися з належною по рангу пишністю. Є! Ось це і є явний слід присутності народу на тій чи іншій землі. Після скіфів залишилися могильні кургани їхньої національної аристократії. І якраз на території нашої області (Нікопольський район) знаходяться найвідоміші скіфські кургани: Чортомлик (заввишки 20 метрів!) та Товста Могила.

Скіфський звіриний стиль

Скіфи жили одночасно з давніми греками. І, мабуть, перебували у вельми добросусідських відносинах. Проте скіфських ремісників залишило зовсім байдужими прекрасне грецьке мистецтво, яке потім пізніше підкорило римлян.

А скіфам більше імпонували інші речі. Вони відзначилися у прикладному, а саме в ювелірному мистецтві. І навіть створили свій унікальний відомий стиль, його назвали «звіриним стилем». І тут ми маємо наступний матеріальний доказ проживання скіфів у наших дніпровських степах! Найзнаменитіші знахідки, пов’язані зі скіфським «звіриним стилем», зроблені все в тих же, вже мною названих курганах.

Це чудова «чортомлицька амфора», яка нині перебуває в Ермітажі. І найвідоміша скіфська Пектораль (з Товстої Могили). Вона зберігається у Київському музеї історичних коштовностей. Та й у Дніпровському історичному музеї є чимало знахідок скіфського періоду.

Визначні пам’ятки Дніпра: кам’яні баби

І ось — мій улюблений лужок біля історичного музею. Тут мешкають баби. Кам’яні. Так називаються кам’яні статуї, які теж були розкидані нашими степами. Зображують вони переважно воїнів із похмурими поважними обличчями. А свою назву отримали ці скульптури не тому, що вони в повному розумінні слова баби, а тому, що так приблизно звучало тюркське слово «вава» — богатир.

Тепер по порядку: є у дніпровському музеї 6 кам’яних скульптур скіфського походження. Це найдавніші екземпляри і не беруся стверджувати, що вони знаходяться в цій чудовій вуличній компанії. А хто там?

А там половецькі скульптури. Половці теж кочовий народ, який жив у тих же місцях, що й скіфи (тобто у нас!), але тільки набагато пізніше. Десь у XI–XIII століттях, ще молоді значить. Саме від половців дісталося ім’я «баби», власне, на цьому «половецький» слід у нашій культурі й закінчується. Ну і гаразд, і це добре, люблю я цих баб. Подивіться і ви: хіба не симпатяги?

Після чудового коментаря Олени я знайшла картину дніпровської художниці Ганни Єгорової «Мої сучасниці». Вона справді незвичайна і дотепна. Пропоную до вашої уваги репродукцію цієї картини, а до творчості художниці я ще повернуся.

На сьогодні поки що всі визначні пам’ятки Дніпра. Пропоную і вам підключатися до моєї повісті про Дніпро в коментарях.